"На жаль ділерів в Вашому місті немає, було дві компанії яким ми пропонували співпрацю, але вони заявили, що українська музика у Запоріжжі нікому не потрібна... Прикрий "вопиющий" факт."
/З листування з представником рекордінгової компанії "Атлантік", поч. 2002 р./

Всі громадяни нашої країни скоро знатимуть одне одного в обличчя, бо чи не кожен стояв в черзі плюнути на могилу українського шоу-бізнесу. Відтепер - жодного слова про собаче життя. Хто хотів собачого - їжте не обляпайтесь. Святе право кожної людини обирати. То чи не кортіло б вам врешті-решт докладно знати - з чого?

Ми виходим на великі хайвеї і довгі Бродвеї міста За Парижем і тим, хто продає нам музику мейд ін тут, ставим питання руба: шо, звідки, в якім обсязі і скільки коштує. Особисто я на питання до спеціалізованого продавця про спеціалізований товар "чи є?" природньою вИзнаю реакцію "є" або "нема але буде". Продавець цілком може не мати чогось навіть на складі, скажімо, якийсь Aphex Twin завалящий може там і не лежати, але слова "воно не користується попитом" в його вустах означатимуть тільки одне - "кожне твоє питання дурне, якщо мова не про вітрину". А от лихих і неввічливих продавців як потенційних халтурників ми зрештою просто проігноруємо:)

На шо вже продавці люди треновані, але реакція лишилася на рівні 5-6-річної давності. Варіанти: а)"те, що на вітрині", б)"буває зрідка, коли завезуть" в)"попитом не користується" (про це вже не будем). Складається враження, що нема споживача пригніченішого стереотипами ринку, ніж продавець. Він працює з тим, що прислали йому з Києва, Москви, Праги, Тмуторокані. Цікавитися, а що власне покупець має на увазі під "музикою, зробленою в Україні" - по окремих позиціях, за стилем, за тим, "на що це схоже" і "а що вам іще подобається", він і не подумає, бо за раптової потреби (акутальності, моди нарешті) йому те все Москва-Київ-Істанбул і так накатає. Нічо шо та потреба ним і формується. Він тіки касир, а за вміст мішка відповідає дядя. З чим їх обох і вітаєм.

Попри те, леді і джентельмени, можна свідчити про зростання та позитивний баланс. Увага, статистика: на бігагину/допити/обшуки витрачено в середньому близько тижня, тобто сім днів з вихідними включно. З двох десятків обраних просто в центрі міста крамниць по маршруту "проспект ім.Металургів - вулиця ім. Анголенка" тринадцять (оплески!) мають в своїх каталогах музику українського авторства і виробництва асортиментом у вісімдесят (!) пунктів. Дві з них - запорізького, по два-три пункти кожна - "Союз" на Гоголя, де нидіють по сю пору епохальні збірки "Sluhai@zp.ua" (видання минулого століття!) вкупі з монографіями бардів і менестрелів, та "Vox", про скарби якого певні речі казати важко - просто час від часу в каталогах щось є та й годі - як, скажімо, на момент нашої ревізії гурт/колектив "Артефакт", відомий вузьким колам (за одними чутками - втаємничених джазменів, за іншими - просто друзів і естетів). Для порівняння - взагалі на півдні України (напр., Донецьк, Херсон і АР Крим) відповідний показник гранично наближається до нульової позначки. Вартість аудіокасет заданого нами асортименту визначається межами 6.50 (іноді-5.50) - 8.90 UAH. Компакт-дисків - 12-25 UAH. Переведіть цифри в умовні одиниці народів СНД і ми виразно побачимо відблиски вогнів Мангетена на наших стендах.

Тепер про моду. Те, чим живе і чим просувається наша просунута в просунуту Європу столиця, кожен меломан хоче мати в себе наступного ж дня по тому, як плиту закатано на заводі. Найактивніше на нові релізи реагує відділ компакт-дисків в універмазі "Україна": останні альбоми "Тартака" та "Танку На Майдані Конго", наприклад, з'явились майже негайно. Щодо "України" йдеться переважно про (кгм-кгм) популярну музику. Або таки про популярну. Вона ж - обов'язкова складова усіх вітрин, тільки через півмісяця-місяць. Один-два вийнятки з правила "поживем-побачим" було, мабуть, зафіксовано у випадку "Моделі" "Океану Ельзи" та "Модної Країни" "Скрябіна". Нині вони гідно займають чільне і запилюжене місце на наших вітринах, що тільки доводить: українська музика незнищенна. Українська пісня невмируща. А одне і те саме двічі і тричі не продаси. Якщо вже нам не продаси - значить чогось нам іще треба від цього життя. Чого саме - далі на нашій хвилі.

Класична музика українського авторства не представлена взагалі. О темпора о морес. Джаз - наявні взагалі тільки класики. А ми, на лихо, іще (чи уже) не класики. Електронна (вспомнім іх поімьонно) - "Post Winter Salection" в магазині "Under Jolly Roger" та букет дніпропетровських ді-джеїв (Бінокль, Врунгель, Base, Decibel), про яких нічого не знаю. Продавець (представник студії "МА/АК") про них як про місцевих виробників свідчити відмовився. Мій продавець мене береже.

Зате за рок і альтернативу душа обережно, але радіє. Завдяки монополісту "Роджеру", де відвідувачам найчастіше до стеліі походження трешу або готіку, який валить в плейері, сьогодні там можна замовити (упс!) все багатство "Moon records" - переважно на касетах, втім, трапляються і компакти, як компроміс якості, ціни (16 UAH) і вмісту одразу ж можна запропонувати перший альбом тріо "Я и Друг Мой Грузовик", записаний (i did it again) в Росії. Або - за ті ж гроші - збірку київської і навколостоличної альтернативи "Зоопарк Макларена" від однойменного лейблу, яку вже заради "Мотор'роли", "Рабботы Хо" та друзів було не соромно взяти колись в Києві за двадцять. Ми наважилися на дурне питання до продавця/власника закладу про те, наскільки реально було б для початкуючих запорізьких рок-музикантів, видавши сингл/альбом, реалізувати цей виріб в його магазині. І, може, вас здивує відповідь, але він не побачив для того жодних перешкод, окрім вимоги реалізації виключно маркованої продукції. А право ліцензування продукції (в якому ми спробуємо розібратись разом у найближчім часі) мають тільки офіційні студії звукозапису. Робота з якими одних не задовольняє цінами, інших - якістю.

Тим, для кого ще не стало очевидним, що ще не вся плівка у нас під диванами, пропоную тест для розширення свідомості. Покладіть перед собою листочок паперу, візьміть в зуби ручку і спишіть по пунктах вісімдесят альбомів українських авторів/виконавців. Я думаю, мусить вийти майже в усіх, особливо з тої причини, що існуючих в природі таких видань вже на сьогодні щонайменше вдвічі більше...

Панове надто давно не ходили по крамницях.